Украинская народная сказка
Снег и заяц

Говорит как-то снег зайцу:

- Что-то у меня голова разболелась.

- Наверное, ты таешь, потому у тебя и голова заболела, - сказал заяц.

Сел на пенек и горько заплакал.

- Жаль, жаль мне тебя, снежок. Я все по снегу бегал, круглые норки делал. От лисы, от волка, от охотника в снег зарывался, прятался. Как я теперь без тебя буду жить? Пойду к хозяину леса, просить, пусть он тебя, снежочек, сохранит для меня.

И стал заяц плакаться, хозяина леса просить. А солнце уже высоко ходит, хорошо припекает; снег тает, с гор потоками бежит.

Услышал зайца хозяин леса. Просьбу его выслушал и говорит:

- С солнцем соревноваться не берусь, снега сохранить не могу. Зато полушубок твой белый поменяю на серенький, тебе летом будет легко прятаться между сухих листьев, кустов и травы, никто тебя не высмотрит.

Обрадовался заяц. Так с тех пор каждый раз и меняет зимний полушубок на летний.

Перевод специально для сайта pesochnizza.ru

[dropdown_box start="hide" expand_text="Сніг і заєць" show_more="Читайте українською мовою" show_less="Скрыть"]

Українська народна казка
Сніг і заєць

Каже сніг зайцеві:

- Чогось мені голова заболіла.

— Мабуть, ти танеш, тим тобі й голова заболіла, — сказав заєць.

Сів на пеньок і гірко заплакав.

— Шкода, шкода мені тебе, сніженьку. Я все по снігу бігав, круглі дірки робив. Від лисиці, від вовка, від мисливця в сніг заривався, ховався. Як я тепер без тебе житиму? Піду до господаря лісу, проситиму, хай він тебе, сніженьку, збереже для мене.

Та й став заєць плакати, господаря лісу просити. А сонце вже високо ходить, добре припікає; сніг тане, з гір потоками біжить.

Почув зайця господар лісу. Прохання його вислухав та й каже:

- З сонцем змагатись не берусь, снігу зберегти не можу. Зате кожушок твій білий зміню на сіренький, буде тобі влітку легко ховатись між сухого листу, кущів та трави, ніхто тебе не вглядить.

Зрадів заєць. Та з того часу щоразу й міняє зимовий кожушок на літній.
[/dropdown_box]