рубрики
  • Аудиосказки
  • ВСЯКАЯ ВСЯЧИНА
  • ГИГИЕНА
  • ГОРОСКОП
  • Духовное воспитание
  • ЗАГАДКИ
  • ИГРОТЕКА
  • ИГРЫ ОНЛАЙН
  • КОМОДИК
  • КРОССВОРДЫ
  • ОЧУМЕЛЫЕ РУЧКИ
  • Песни
  • Потешки
  • ПРАЗДНУЕМ
  • РАННЕЕ РАЗВИТИЕ
  • РАСКРАСКИ
  • РЕБУСЫ
  • СКАЗКА НА НОЧЬ
  • Современники детям
  • УЧИМ АНГЛИЙСКИЙ
  • ФОТОГАЛЕРЕЯ
  • ЧТО БЫ ПРИГОТОВИТЬ?
РЕКЛАМА





Сказка о дедушкином петушке
и бабушкиной курочке

Где-то за рекой, за лугом, за низеньким перелазом жили старенькие дедушка с бабушкой. Никого на свете у них не было. Даже коровки или козочки у них не было. У дедушки был петушок, у бабушки - курочка.

Курочка каждый день несла яичко. Бабушка продаст яичко - и выручит деньги на соль, на мыло, на керосин. А у деда денег нет: какой ему от петуха прок? Надоело бабке одалживать из своего добра деду и говорит она:

- У тебя есть петушок. Пусть снесет и тебе яичко.

Но не хотел петушок нести яичко. Рассердился дед и прогнал его.

Прыгнул петух на плетень, закукарекал и отправился в мир. Идет дорогами-путями, селами-городами, ищет пристанища. Перешел через широкий луг, перелетел реку и оказался в густом темном лесу. Встречает он медведя. Медведь и спрашивает петушка:

- Куда ты идешь?

Отвечает ему петушок:

- Прогнал меня дед, иду я к светлому царя наниматься.

- Пойду и я! Будет нас двое, легче к царю попадем, легче на службе будет! - говорит медведь.

- Становись за мной, - говорит уверенно петух.

Идут двое. Впереди петух, а за ним медведь. Прошли один лес, прошли второй, прошли и третий. В четвертом лесу, у самых горных пастбищ, встречают волка.

- Куда, петушок, с моим дядей путь держишь?

- Прогнал меня дед, иду я к светлому царю на службу наниматься! - отвечает петух.

- Возьмите и меня с собой. В долине нечем поживиться, пастухи внимательно сторожат овец! - говорит волк.

- Что ж, если просишься, иди становись третьим!

Идут втроем: петушок, медведь и волк. Перешли пастбища, пошли оврагом, другим, третьим. В четвертом овраге встречают лисичку.

- Куда ты, петушок, с дядей-медведем и братом-волком идешь? - спрашивает лиса.

- Прогнал меня дед, иду я к светлому царю на службу наниматься.

- Возьмите и меня! В селе люди замки на все курятники повесили, гусей, утят заперли. Придется с голоду умирать! - жалуется лиса.

- Становись четвертой! - сказал петушок. - Будешь в нашей компании!

Идут уже четверо: петушок, медведь, волк и лисичка. Перешли яры, перешли реки, поля и нивы. Когда видели усадьбы, обходили их, чтобы не попасть людям на глаза. Наконец добрались до царских палат.

Взлетел петух на золотые ворота, закукарекал:

- Кукареку, я здесь, светлый царь.

Услышал царь и говорит своему слуге:

- Иди спроси, что хочет петух.

Петушок говорит:

- Прогнал меня дед из дома, пришел я царю служить.

Приказал царь, чтобы петуха пустили между кур.

Когда подошли к курятника, говорит петух царском слуге:

- Впусти в курятник и мою сестричку-лисичку!

- Пусть идет!

Залезла лисичка в курятник и всех кур передушила.

На второй день рано утром вылетел петух на царские ворота и кричит:

- Кукареку, я здесь, светлый царь.

Проснулся царь и приказал петуха в конюшню к лошадям отправить.

Просит петух царского слугу:

- Впусти в конюшню и моего братика-волка!

Впустил слуга вместе с петухом в конюшню и волка, а сам ушел. А волк загрыз всех лошадей.

Рано утром петух снова на царских вратах поет:

- Кукареку, я здесь, светлый царь.

Разозлился царь, петух ему мешает спать, приказывает слуге:

- Запри того петуха, да так, чтобы больше не будил меня утром!

Думал слуга, думал, куда бы закрыть петушка, и решил запереть его вместе с волами.

Повел слуга в конюшню, в которой были волы. Просит петух слугу:

- Впусти сначала в конюшню моего дядьку-медведя, а потом я и сам зайду.

Слуга согласился, и зашли медведь с петушком в хлев. Петушок вскочил на перекладину, висевшую под самым потолком, а медведь приступил к работе. К утру не осталось ни одного живого вола. Еще кости голодный медведь обгрыз, шкуру порвал, рога и копыта по хлеву разбросал.

Рано утром, едва засветло, взлетел петух на ворота под самым царским окном и запел:

- Кукареку, я здесь, светлый царь.

Теперь уже действительно разозлился царь. Ему снился волшебный сон, а петух разбудил его.

- Запри этого петуха, если нет, то прикажу запереть тебя в тюрьму! - говорит царь слуге.

- Замыкали мы уже того петуха и в курятник, и в конюшню, и в хлев. Но он все бежит! Что с ним делать сейчас?

- Заприте его в казну. В казне кованые двери, оттуда не уйдет - приказал царь.

Заперли петуха в казну. Всю ночь там петух орудовал. Все деньги поклевал, все драгоценности поглотал. Не осталось в казне и ломаного крейцера.

Рано утром, едва рассвело, петух вылетел наружу через оконную решетку, прыгнул на царские врата и кукарекает:

- Кукареку, будь здоров, светлый царь.

- Поймайте того петуха и отрубите ему голову! - злился царь.

Бросились за петухом все царское войско, но петух не ждал, чтобы ему голову отрубили. Он прыгал через луга и поля, через овраги, перелетал через реки, скакал через горы. Медведь, волк и лиса - вслед за петушком. В густом лесу остался медведь, в глубоком овраге осталась лисичка, в лесу под горой затаился волк.

По дороге потерял петушок один крейцер. Потерял бы и другие драгоценности, но близок был уже дедов дом. Петушок прыгнул на окно и закукарекал:

- Кукареку, простели, дед, накидку!

Только дед расстелил накидку, петушок встряхнул крылышками, начали с него сыпаться драгоценности. Сыпались до тех пор, пока не заполнили всю комнату.

Пошел дед к бабке, одолжил мерку, чтобы измерить свои сокровища, раз уж посчитать нельзя.

- Для чего тебе, дед, мерка? - спрашивает баба.

- Вынул я из ямы картофель, хочу померить! - отвечает дед.

Но баба не поверила деду. Очень хотела баба знать, какой-то картофель будет мерить дед. Капнула на дно мерки смолы. Дед сокровища мерил, и на дно мерки прилепился золотой крейцер.

Увидела его баба и стала деда выспрашивать, пока не рассказал тот всю правду. Разозлилась баба на свою курочку за то, что она ей каждый день несет только одно яичко, и прогнала. Пусть, мол, идет в мир, как петушок, наниматься на службу. Пошла курочка лугом, полем и нашла тот золотой крейцер, что петушок потерял. Проглотила курочка крейцер и вернулась домой.

- Стели накидку! - кричит курочка бабе.

Баба очень обрадовалась. Собрала все накидки, какие только имела хозяйстве. Прыгнула курочка на накидку, тряхнула крылышками, закудкудахтала, и выпал из нее только один крейцер. Разозлилась баба на курочку и зарезала ее.

Долго жила баба на тот крейцер, что прилип ко дну мерки, и на тот, что курочка принесла. Наконец дед взял бабу к себе, и стали они жить вместе.

Вероятно, хорошо им ведется, ибо петушок часто прыгает на дедов подоконник и поет:

- Кукареку, простели, дед, накидку!

Попробуйте и вы простелить, возможно, и вам петух насыплет золота!

Перевод специально для сайта pesochnizza.ru

[dropdown_box start="hide" expand_text="Казка про дідового півника і бабину курочку" show_more="Читайте українською мовою" show_less="Скрыть"]

Казка про дідового півника і бабину курочку

Десь за річкою, за лугом, за низеньким перелазом жили собі старенькі дідусь з бабусею. Нікого на білому світі вони не мали. Навіть корівки чи кізочки у них не було. У дідуся був півник, в бабусі - курочка.

Курочка кожного дня несла яєчко. Бабуся продасть яєчко — й виручить гроші на сіль, на мило, на гас. А в діда грошей немає: який йому з півня хосен. Надоїло бабі позичати з свого добра дідові, й каже вона:

- В тебе є півник. Най знесе й тобі яєчко.

Та не хотів півник нести яєчко. Розсердився дід й прогнав його.

Стрибнув півень на перелаз, закукурікав і помандрував у світ. Іде дорогами-шляхами, селами-містами, шукає пристанища. Перейшов він через широкий луг, перелетів річку й опинився в густому темному лісі. Зустрічає він ведмедя. Ведмідь і питає півника:

- Куда ти йдеш?

Відповідає йому півник:

- Прогнав мене дід, іду я до світлого царя найматися.

- Піду і я! Буде нас двоє, легше до царя потрапимо, легше на службу станемо! - мовить ведмідь.

- Ставай за мною! - каже впевнено півень.

Ідуть двоє. Попереду півень, а за ним ведмідь. Пройшли один ліс, пройшли другий, пройшли і третій. В четвертому лісі, біля самих полонин, зустрічають вовка.

- Куди, півнику, з моїм вуйком путь тримаєш?

- Прогнав мене дід, іду я до світлого царя на службу найматися! - відповідає півень.

- Візьміть і мене з собою. На полонині нічим поживитися, вівчарі пильно вартують овець! - каже вовк.

- Що ж, коли просишся, ходи! Ставай третім!

Ідуть втрьох: півник, ведмідь і вовк. Перейшли полонину, подалися одною яругою, другою, третьою. В четвертій ярузі зустрічають лисичку.

- Куди ти, півнику, з вуйком-ведмедем і братом-вовком ідеш? - питає лисиця.

- Прогнав мене дід, іду я до світлого царя на службу найматися.

- Візьміть і мене! В селі люди замки на всі курники повішали, гусей, качат позамикали. Доведеться з голоду помирати! - скаржиться лисиця.

- Ставай четвертою! - мовив півник. - Будеш в нашій компанії!

Ідуть вже четверо: півник, ведмідь, вовк і лисичка. Перейшли звори, перейшли ріки, поля і ниви. Коли бачили садиби, обминали їх, щоб не потрапити людям на очі. Нарешті добралися до царських палат.

Вилетів півень на золоті ворота, закукурікав:

- Кукуріку, я тут, світлий царю!

Почув цар і каже своєму слузі:

- Іди запитай, що хоче півень.

Півник каже:

- Прогнав мене дід з дому, прийшов я царю служити.

Наказав цар, щоб півня впустили між курей.

Коли підійшли до курника, каже півень царському слузі:

- Впусти в курник і мою сестричку-лисичку!

- Най іде!

Залізла лисичка в курник і всіх курей передушила.

На другий день рано-вранці вилетів півник на царські ворота й кричить:

- Кукуріку, я тут, світлий царю!

Прокинувся цар і наказав півня в стайню до коней.

Просить півень царського слугу:

- Впусти до стайні й мого братика-вовка!

Впустив слуга разом з півнем до стайні й вовка, а сам пішов. А вовк загриз усіх коней.

Рано-вранці півень знову на царських воротах виспівує:

- Кукуріку, я тут, світлий царю!

Розізлився цар, що півень йому заважає спати, наказує слузі:

- Замкни того півня, та так, щоб більше не будив мене вранці!

Думав слуга, думав, куди б закрити півника, й вирішив замкнути його разом з волами.

Повів слуга до стайні, в якій були воли. Просить півень слугу:

- Впусти спершу до стайні мого вуйка-ведмедя, а потім я й сам зайду.

Слуга погодився, і зайшли ведмідь з півником у хлів. Півник скочив на перекладинку, що висіла під самою стелею, а ведмідь приступив до роботи. До ранку не залишилося жодного живого вола. Ще й кості голодний ведмідь обгриз, шкуру пошматував, роги і ратиці по хліву розкидав.

Рано-вранці, тільки зазоріло, вилетів півень на ворота під самим царським вікном і заспівав:

- Кукуріку, я тут, світлий царю!

Тепер уже справді розізлився цар. Йому снився чарівний сон, а півень розбудив його.

- Замкни цього півня, коли ні, то накажу замкнути тебе до в'язниці! - каже цар слузі.

- Замикали ми вже того півня й до курника, й до стайні, й до хліва. Та він все тікає! Що з ним робити зараз?

- Замкніть його до казни. В казні ковані двері, звідти не втече! - наказав цар.

Замкнули півня до казни. Всю ніч там півень орудував. Всі гроші поклював, всі коштовності поковтав. Не залишилося в казні й ламаного крейцера.

Рано-вранці, як тільки зазоріло, півень вилетів надвір через віконну решітку, стрибнув на царські ворота й кукурікає:

- Кукуріку, будь здоровий, світлий царю!

- Піймайте того півня й відрубайте йому голову! - лютував цар.

Кинулось за півнем все царське військо, та півень не ждав, щоб йому голову відрубали. Він стрибав через луки і поля, через яруги, перелітав через ріки, скакав через гори. Ведмідь, вовк і лисиця - слідом за півником. В густому лісі залишився ведмідь, в глибокій ярузі залишилася лисичка, в лісі під полониною затаївся вовк.

Загубив по дорозі півник одного крейцера. Загубив би й інші коштовності, та близько була дідова хата. Півник стрибнув на вікно й закукурікав:

- Кукуріку, простели, діду, плахту!

Тільки дід простелив плахту, півник трусонув крильцями, почали з нього сипатися дорогоцінності. Сипались до тих пір, поки не заповнили всю хату.

Пішов дід до баби, позичив мірку, щоб поміряти свої скарби, коли вже полічити не можна.

- Для чого тобі, діду, мірка? - питає баба.

- Вийняв я з ями картоплю, хочу поміряти! - відповідає дід.

Та баба не повірила дідові. Дуже хотіла баба знати, яку-то картоплю буде міряти дід. Капнула на дно мірки смоли. Дід скарби міряв, і на дно мірки приліпився золотий крейцер.

Побачила його баба й доти діда просила, поки не розказав їй всю правду. Розізлилася баба на свою курочку за те, що вона їй кожного дня несе тільки одне яєчко, й прогнала. Хай, мовляв, іде в світ, як півник, найматися на службу. Пішла курочка лугом, полем і знайшла той золотий крейцер, що півник загубив. Проковтнула курочка крейцер і повернулася додому.

- Стели плахту! - кричить курочка бабі.

Баба дуже зраділа. Зібрала всі плахти, які тільки мала на господарстві. Стрибнула курочка на плахту, трусонула крильцями, закудкудахтала, та випав з неї тільки один крейцер. Розізлилася баба на курочку й зарізала її.

Довго жила баба на той крейцер, що прилип до дна мірки, й на той, що курочка принесла. Нарешті дід взяв бабу до себе, і стали вони жити разом.

Певно, добре їм ведеться, бо той півник часто стрибає на дідове підвіконня й співає:

- Кукуріку, простели, діду, плахту!

Спробуйте і ви простелити, можливо, і вам півень насипле золота!

[/dropdown_box]
Сказка о дедушкином петушке и бабушкиной курочке


Понравилась статья? Оставьте комментарий и поделитесь с друзьями ссылкой. Спасибо!


Подпишитесь на рассылку анонсов:




ИНТЕРЕСНЫЕ НОВОСТИ В СЕТИ



Оставить комментарий