Украинские народные сказки.

Знакомимся с мировым фольклором в серии "Сказки народов мира". В этом выпуске украинская народная сказка Пес сапожник и волк мясник.

Пес сапожник и волк мясник

Идут дорогой пес и волк и встречаются, и говорит один другому:

- Бог помощь!

- Здрав будь! А ты кто? - говорит псу волк.

А пес говорит:

- Я сапожник. А ты, - говорит, - кто?

- Я мясник. Раз ты, - говорит волк, - сапожник, сшил бы ты мне сапоги.

- Почему нет? Сошью.

- Но из чего бы, - говорит волк, - хорошие выйдут сапоги?

- Кабы нашлась сытая кобыла, из той бы и хороши сапоги были.

- Я, - говорит волк, - знаю, где есть сытая кобыла. Я ее задеру, иди со мной!

И пошли оба.

Нашел кобылу волк и задрал. Говорит:

- Оставляю тебе мясо на еду, а из кожи сапоги чтобы мне сшил, а я тебе заплачу.

А пес посидел, да и слопал все, и сидит себе дальше. Волк приходит к нему и говорит:

- А сшил ли ты мне сапоги?

А тот говорит:

- Нет.

- А почему?

- Негодное было, да и не хватило.

А волк говорит:

- Тогда из чего бы хороши сапоги вышли?

- Где бы найти быка сытого.

- Я, - говорит волк, - знаю, иди за мной.

- Оставляю тебе мясо на еду, а из кожи сапоги чтобы мне сделал.

Пес слопал того быка и сидит дальше себе. Приходит волк за сапогами, спрашивает, сшил ли. А пес говорит, что нет.

- А почему?

- Потому надо еще. Где бы надыбать вепря сытого?

Волк говорит:

- Я знаю. Иди со мной, я дам тебе вепря сытого.

Пришли они, вепря того волк задрал и говорит:

- Оставляю тебе сало, чтобы было, и мясо, на еду.

Пес взял, и съел все и сидит. А волк приходит и говорит:

- Сшил ты мне сапоги?

- Нет, - говорит.

- А почему?

- Негодное все, и не хватило.

Волк тогда говорит:

- Да чтоб тебя! Сколько моего труда пропало. Но я с тобой разберусь, пусть нас люди рассудят, должно ли труду пропасть.

Пес говорит:

- Пусть будет так.

- Там на горе, в дубраве, чтобы третьего дня вышел ты со своими людьми, а я со своими. И там то мы и посмотрим, кто прав.

Взял пес с собой петуха и кота - своих людей - и пошел на гору. Волк взял с собой медведя и взял вепря дикого. Вышел на гору к дубраве и там ждет уже. Вепрь спрятался под листьями, а волк в кусты в лесу. Медведь вылез на дуб, чтобы ему видно, когда будут идти. А тогда с земли волк все и спрашивает:

- Не видно?

А медведь говорит, что нет. Вновь тот спрашивает:

- Не видно?

А медведь вновь говорит, что нет, да и ждут. Уже и третий раз волк спрашивает, а медведь говорит:

- Идут уже.

А волк:

- Ну, а многие из них идут?

А медведь говорит:

- Три. Один, - говорит, - идет в червленой шапке, второй с саблей, а третий просто так.

Волк говорит:

- Тот в червленой шапке, то с ним, а тот с саблей – то жандарм, а тот, что так идет – то сапожник мой, так его рас так! Теперь сидим тихо, послушаем, что они будут говорить.

И сидят тихо. А те пришли и прохаживаются, как положено коту и собаке, и петуху. Тут вепря что-то укусило. Вепрь дернул хвостом, а кот вскочил и, думая что это мышь, вепря цапнул за хвост. Вепрь отбросил кота и взвизгнул, а кот отлетел от вепря и попал в тот дуб, где был медведь. А медведь думая, что тот целит в него, упал с дуба и вывихнул ногу. Убежал вепрь и убежал медведь и говорят:

- Чтоб тебя с твоим сапожником! Что тот за людей привел, что нас выловить хотели!

Петух кукарекает, а волк говорит:

- Полно вам, вы там были, а я в стороне был, а от туда кричали: "И тот еще здесь?". Теперь, - говорит, - что делать будем?

А медведь говорит:

- Я бы не пошел, я себе уже ногу вывихнул.

А вепрь говорит:

- И я бы не пошел, потому что мне хвост подрали.

А волк говорит:

- Пусть лучше пропадает моя работа, чем нам погибать.

Перевод специально для сайта pesochnizza.ru

[dropdown_box start="hide" expand_text="Пес швець і вовк різник" show_more="Читайте українською мовою" show_less="Скрыть"]

Пес швець і вовк різник. Українська народна казка.

Іде дорогою пес і вовк та й стрічаються і каже їден другому:

- Помайбіг!

- Як здоров! А ти хто? - каже псові вовк. А пес каже:

- Я швець. А ти, - каже, - хто?

- Я різник. Як ти, - каже, - швець, ти би мені ізшив чоботи.

- Чому ні? Зшию.

- Але з чого би то, - каже, - добрі тоті чоботи?

- Де би була кобила сита, з тої би добрі чоботи.

- Я, - каже, - тямую, де є кобила сита. Я її заріжу, іди зо мнов!

Та й пішли оба.

Найшов кобилу вовк та й заїв. Каже:

- Лишаю тобі м'ясо на харч, а з шкіри чоботи аби-с мені зшив, а я тобі заплачу.

А пес сидів та й то все зіжрав, та й сидить далі. Вовк приходить ід нему та й каже:

- А зшив ти мені чоботи?

А він каже:

- Ні.

- А чому?

- Бо то пусте було та й ся пірвало.

А вовк каже:

- Та й з чого ж би добрі чоботи?

- Де би-с найшов бика ситого.

- Я, - каже, - тямую, іди зо мнов.

Пішли та й знов того бика заїв вовк:

- Лишаю тобі м'ясо на харч, а шкіри на чоботи, аби-с мені зробив.

А він зіжрав того бика та й сидить далі собі. Приходить вовк за чобітьми, питає, ци зшив. А він каже, що ні.

- А чому?

- Бо треба мати. Де би-с тямував вепря ситого?

Той каже:

- Я тямую. Іди зо мнов, я дам тобі вепря ситого.

Вони прийшли, того вепря вовк заїв та й каже:

- Лишаю тобі сало, аби-с мав, та й лишаю м'ясо, аби-с їв.

Пес узяв та й з'їв то все, та й сидить. А вовк приходить та й каже:

- Ізшив ти мені чоботи?

- Ні, - каже.

- А чому?

- Бо то все було пусте. То все ся пірвало.

Той тогди каже:

- Їла би тебе біда! Кілько ти мене праці збавив. Але я тебе буду тягати, аби нас люди розсудили, ци то має пропасти.

Пес каже:

- Та най буде.

- Там на гору, на дуброву, аби-с третього дня вийшов з своїми людьми, а я з своїми. Та й там аби-сте ждали, котрі вперед вийдемо.

Узяв пес собі когута та й кота - свої люди - та й пішов на ту гору. Вовк взяв собі медведя та й взяв вепря дикого. Вийшов на гору під дуброву та й там чекає вже. Вепр ся сховав в лист, а вовк у такий чагарець у лісок. Медвідь виліз на дуба, аби йому видко, коли муть іти. А тоті з землі; вовк ся все питає:

- Не видко?

А медвідь каже, що нє. Знов ся питає:

- Не видко?

А медвідь знов каже, що нє; та й ждуть. Але третій раз ся питає, а він каже:

- Ідуть уже.

А вовк:

- Ану, а багато їх йдуть?

А медвідь каже:

- Три. Один, - каже, - йде в черленім шлику, другий з шаблев, а третій таки так.

А вовк каже:

Той у черленім шлику, то від його, а тот із шаблев - тото шандар його, а тот, що таки так іде - то швець мій, бог би го побив! Тепер сидім тихо, що вни муть собі говорити.

Та й сидять тихо. А тоті поприходили та й туда похожують собі, як діло котові та псові, та когутові. А вепря щось укусило. Вепр кинув хвостом, а кіт скочив та гадав, що то миш, та й вепря імив за хвіст. Вепр вергся кота та гукнув, а кіт вепря ся верг та й штрик у того дуба, де був медвідь. А медвідь гадав, що тот імив того та хоче і його, та й з дуба штрик та й вивихнув ногу. Утік вепр та й утік медвідь та й кажуть:

- Бог би тебе побив з твоїм шевцем! Яких тот привів людей, що тот нас виловити хотів!

Когут кудкудаче, а вовк каже:

- Най же вас, бо ви там були, але я на боці був, а від його кричав: "І той ще тут?". Тепер, - каже, - що робимо?

А медвідь каже:

- Я би не пішов, бо я собі вже ногу вломив.

А вепр каже:

- І я би не пішов, бо мені хвіст прирвав.

А вовк каже:

- Вже най пропадає моя праця, як ми маємо вигинувати.
[/dropdown_box]

Сказки народов мира помогут понять культуру и традиции разных стран. Народные сказки заключают в себе наблюдения, мудрость и житейский опыт наших предков, их мировоззрение. Сказка учит смелости, честности, доброте. Пусть народная сказка рассказанная малышу, станет хорошей традицией и сблизит вас с малышом.