рубрики
  • Аудиосказки
  • ВСЯКАЯ ВСЯЧИНА
  • ГИГИЕНА
  • ГОРОСКОП
  • Духовное воспитание
  • ЗАГАДКИ
  • ИГРОТЕКА
  • ИГРЫ ОНЛАЙН
  • КОМОДИК
  • КРОССВОРДЫ
  • ОЧУМЕЛЫЕ РУЧКИ
  • Песни
  • Потешки
  • ПРАЗДНУЕМ
  • РАННЕЕ РАЗВИТИЕ
  • РАСКРАСКИ
  • РЕБУСЫ
  • СКАЗКА НА НОЧЬ
  • Современники детям
  • УЧИМ АНГЛИЙСКИЙ
  • ФОТОГАЛЕРЕЯ
  • ЧТО БЫ ПРИГОТОВИТЬ?
РЕКЛАМА





Как заяц обманул медведя. Украинская народная сказка. Як заєць ошукав ведмедя.kak zajats obmanul medvedja

Украинские народные сказки.

Знакомимся с мировым фольклором в серии "Сказки народов мира". В этом выпуске украинская народная сказка Как заяц обманул медведя.

Как заяц обманул медведя

Жил себе в одном лесу медведь. И такой сильный и лютый!.. Пойдет было по лесу и душит и раздирает все, что встретит.

Лес был большой, и зверья в нем много, но страх охватил всех. Ведь и года не пройдет, как в целом лесу живой души не останется, если верзила будет так хозяйничать.

Посоветовавшись, решили звери послать к медведю посланников и сказать ему: "Вельможный господин медведь! Что ты так издеваешься? Одного съешь, а десятерых по злобе разорвешь и бросишь!.. Ведь так до года-то и живой души в лесу не станет. Лучше ты вот что сделай: сиди себе спокойно в своей берлоге, а мы тебе будем каждый присылать одного из нас, чтобы ты его съел ".

Выслушал медведь речь и говорит:

- Хорошо! Но помните себе: как меня хоть однажды обманете, то я вас всех пораздеру!

С того дня начали звери день за день медведю одного из своих посылать. Начали бросать день в день жребий: на кого упал, тот и должен идти к медведю…

Однажды выпал жребий зайцу.

Испугался бедный заяц так, что и не сказать!.. Но что было делать? Ходили другие, должен и он. И не сопротивлялся. Только выпросил себе часок времени, чтобы с женой, детишками попрощаться. Но пока жену нашел, пока всю свою семью созвал, пока попрощались и наплакались, и наобнимались, то уже солнце к вечеру стало клониться.

Наконец пришлось зайцу отправляться в путь.

Идет бедняга к медвежьей берлоге. Но не думайте, что идет заячьим шагом-скоком, как бежит с ветром на перегонки! Эй, эй! Теперь бедному зайцу не до скоку. Идет нога за ногу, идет и приостанавливается, и все слезы вытирает, и вздыхает так, что лесом эхо идет. Вот видит: в лесу колодец каменный, со срубом, а внизу вода глубокая.

Влез заяц на сруб, заглядывает вниз, а слезы его только кап-кап в воду. И сразу повеселел и подскочил от радости. В голове его появилась счастливая мысль: как бы это ему и самому от смерти спастись, и всех зверей избавить от этого лютого и неразумного медведя.

И уже не плача и не вздыхая, а изо всех сил, спешил он к медвежьей берлоге.

Было уже под вечер. Медведь весь день сидел в своей берлоге и ждал, когда-то звери пришлют ему кого-то на обед.

Ждал и не мог никого дождаться. Голод стал ему докучать, и вместе с голодом начала злость подходить под сердце.

- Что это? - ревел медведь, - Что они себе думают? Или забыли меня, или, может, им кажется, что одной вороной я должен быть два дня сыт? О, проклятые звери! Если мне сейчас не придет от них еда, то клянусь буком и берестой, что завтра чуть свет двинусь в лес и передушу все, что в нем есть живого! Ни одного хвоста не оставлю!..

Проходила минута за минутой, час за часом, а еда не шла.

К вечеру уж медведь не знал, что с собой сделать от голода и ярости.

В таком настроения застал его заяц.

- Ах ты нечисть, ах ты баламут, ах ты пустозвон! - кричал на него медведь. – О чем ты думал, что так поздно пришел? Да я тебя, такого комара, должен целый день голодный ждать?..

Задрожал заяц, услышав медвежий крик злые медвежьи слова, но быстро опомнился и, встав на задние лапки перед медведем, сказал, как мог, повежливее:

- Вельможный господин! Не моя в том вина, что так поздно прихожу. И зверей не можешь винить. Сегодня, в день твоих именин, они, еще на рассвете собравшись, послали тебе нас четверых, и мы все ветром пустились к тебе, чтобы ты, вельможный барин, имел сегодня хороший праздник.

- Ну, и что же? Почему же так поздно приходишь и где там тех трое? - спросил медведь.

- Случилось с нами очень плохое происшествие, - сказал заяц. - Думая, что в этом лесу нет другого господина, кроме тебя, идем себе спокойненько тропой; когда из каменного замка выскочил огромный медведь и к нам: "Стойте!" - Кричит. Мы встали. "Куда идете?" Мы рассказали как есть. "Го, го, - крикнул он. - Ничего этого не будет! Это мой лес, и я не позволю, чтобы вы своим мясом кормили какого-то приблуду, что здесь не имеет никакого права! Вы мои, и я беру вас себе на обед! "

Начали мы проситься, умолять, начали говорить, что сейчас твои именины, и очень нехорошо будет, если ты в такой день останешься без обеда. Да где там! И слушать не хочет. "Я здесь господин, - кричит, - и я один имею на вас право! И никто мне здесь не смеет вмешиваться!" И взял нас всех четырех в свой замок. Едва-едва упросил его, чтобы хоть меня одного пустил к тебе. Теперь, вельможный пан, сам суди, виноваты ли мы в том, что ты сегодня от голода утомился и что тебе дальше делать.

Услышав это, медведь весь аж ощетинился. Вся его злость обернулась на нового соперника, который так неожиданно стал ему на дороге.

- Это какой еще негодяй посмел сюда ворваться! - ревел он, царапая землю когтями. - Эй, Заяц, сейчас же веди меня к нему, разорву его на мелкие кусочки!

- Вельможный господин, - сказал заяц. - Это очень могучий господин, страшный такой.

- Что? Ты думаешь, что я стану его бояться? Немедленно веди меня к нему, посмотрим, кто сильнее!

- Вельможный господин, но он живет в каменном замке.

- Э, что там мне его замок! Веди меня к нему, уж я его достану, хотя бы он скрылся на верхушку самого высокого дерева.

Привел заяц разъяренного медведя к колодцу и говорит:

- Велика твоя сила! Видишь, твой враг, как только увидел, что ты приближаешься, сразу драпанул и скрылся в свой замок.

- Где он? Где он? - кричал медведь, оглядываясь вокруг и не видя никого.

- Иди сюда и загляни! - сказал заяц и подвел медведя к колодцу.

Стал медведь над срубом, посмотрел вниз - а там действительно медведь.

- Видишь своего врага, - сказал заяц, - как выглядывает из своего укрепления?

- Я не я буду, если его оттуда не достану! - молвил медведь и как рыкну со всего медвежьего горла в колодец!

А из колодца как отразится его голос вдвое сильнее, как из огромного трубы!

- Ах так? - воскликнул медведь. - Ты мне еще грозишь? Погоди, я тебе покажу!

По этим словом медведь бабах в колодец и там утонул.

А заяц поскакал изо всех сил к зверям и рассказал им, каким способом он перехетрил медведя и избавил их всех от тяжкого несчастья.

Не нужно вам говорить, какая радость воцарилась во всем лесу.

Перевод специально для сайта pesochnizza.ru

[dropdown_box start="hide" expand_text="Як заєць ошукав ведмедя" show_more="Читайте українською мовою" show_less="Скрыть"]

Як заєць ошукав ведмедя

Був собі в одному лісі ведмідь. Та такий дужий та лютий!.. Піде було по лісі і душить та роздирає все, що здибає.

Ліс був великий, і звірини в ньому багато, та проте страх пішов на всіх. Адже так і року не мине, а в цілому лісі душі живої не лишиться, коли бурмило буде так господарювати.

Рада в раду, присудили звірі вислати до ведмедя посланців і сказати йому: "Вельможний пане ведмедю! Що ти так знущаєшся? Одного з'їси, а десятьох із злості роздереш і покинеш!.. Адже так до року, то й душі живої в лісі не стане. Ліпше ти ось що зроби: сиди собі спокійно в своїй гаврі, а ми тобі будемо щодня присилати одного з-поміж нас, щоб ти його з'їв".

Вислухав ведмідь тієї мови та й каже:

— Добре! Але пам'ятайте собі: як мене хоч одного дня одурите, то я вас усіх пороздираю!

Від того дня почали звірі день поза день ведмедеві одного з-поміж себе посилати. Почали кидати день у день жеребки: на кого впав, той і мусив іти до ведмедя...

Одного дня випав жеребок на зайця.

Перелякався бідний заєць так, що й не сказати!.. Та що було робити? Ходили другі, мусить і він. І не змагався. Тільки випросив собі годинку часу, щоб із жінкою, діточками попрощатися. Та поки жінку знайшов, поки всю свою сім'ю скликав, поки попрощались та наплакалися, та наобнімалися, то вже сонце геть з полудня звернуло.

Врешті прийшлося зайцеві рушати в дорогу.

Іде бідолаха до ведмежої гаври. Та не думайте, що йде заячим кроком-скоком, що біжить вітрові наздогін! Гай, гай! Тепер бідному зайцеві не до скоків. Іде нога поза ногу, іде та й постоює, та все рясні сльози витирає, та зітхає так, що аж лісом луна йде. Аж ось бачить: серед лісу криниця кам'яна, оцямрована, а внизу вода глибока.

Стає заєць над цямриною, заглядає вниз, а його сльози тільки кап-кап у воду. Та й зразу повеселішав і аж підскочив з радості. В його голові з'явилася щаслива думка: якби це йому й самому від смерті врятуватися і всіх звірів вибавити від цього лютого та безрозумного ведмедя.

І вже не плачучи і не зітхаючи, а щодуху біжучи, він поспішав до ведмежої гаври.

Було вже надвечір. Ведмідь весь день сидів у своїй гаврі та ждав, коли-то звірі пришлють йому когось на обід.

Ждав і не міг нікого діждатися. Голод почав йому докучати, і разом з голодом почала злість підступати під серце.

— Що ж це? — ревів ведмідь, — Що вони собі думають? Чи забули про мене, чи, може, їм здається, що одною вороною я маю бути два дні ситий? О, прокляті звірі! Коли мені зараз не прийде від них страва, то клянуся буком і берестом, що завтра скоро світ рушу до лісу і повидушую все, що в ньому є живого! І одного хвоста не лишу!..

Та минала хвиля за хвилею, година за годиною, а страва не йшла.

Надвечір вже ведмідь не знав, що з собою зробити з голоду й лютості.

В такому настрою застав його заєць.

— Га, ти, помано, ти, хлистику, ти, гусяче повітря, — кричав на нього ведмідь.— Що ти собі думаєш, що так пізно приходиш? Та я тебе, такого комара, маю цілий день голодний ждати?..

Затремтів заєць, почувши ведмежий крик і люті ведмежі слова, та скоро отямився і, ставши на задніх лапках перед ведмедем, промовив, як міг, найчемніше:

— Вельможний пане! Не моя в тому вина, що так пізно приходжу. І звірів не можеш винуватити. Сьогодні, в день твоїх іменин, вони, ще вдосвіта зібравшися, послали для тебе нас чотирьох, і ми всі вітром пустилися до тебе, щоби ти, вельможний паночку, мав сьогодні добрий бал.

— Ну, і що ж? Чому ж так пізно приходиш і де там тих троє? — запитав ведмідь.

— Трапилася нам дуже погана пригода, — мовив заєць. — Міркуючи, що в тому лісі нема іншого пана, крім тебе, йдемо собі спокійнесенько стежкою; коли із кам'яного замку вискочив величезний ведмідь та й до нас: "Стійте!" — кричить. Ми стали. "Куди йдете?" Ми розповіли по правді. "Го, го,— крикнув він. — Нічого з того не буде! Це мій ліс, і я не дозволю, щоб ви своїм м'ясом годували якогось приблуду, що тут не має ніякого права! Ви мої, і я беру вас собі на обід!"

Почали ми проситися, благати, почали говорити, що нині твої іменини, і дуже негарно буде, коли ти в такий день лишишся без обіду. Та де тобі! Ані слухати не хоче. "Я тут пан, — кричить, — і я один маю на вас право! І ніхто мені тут не сміє втручатися!" І взяв нас усіх чотирьох до свого замку. Ледве-ледве я упросив його, щоб хоч мене одного пустив до тебе. Тепер, вельможний пане, сам поміркуй, чи ми винні в тому, що ти сьогодні з голоду намлівся і що тобі далі робити.

Почувши це, ведмідь аж увесь наїжачився. Вся його злість обернулась на того нового суперника, що так несподівано став йому на дорозі.

— Це ще який непотріб непотрібний посмів сюди вдертися! — ревів він, дряпаючи землю пазурами. — Гей, зайче, зараз веди мене до нього, нехай його розірву на дрібні шматочки!

— Вельможний пане, — мовив заєць. — Це дуже могучий пан, страшний такий.

— Що? Ти думаєш, що я буду його боятися? Зараз веди мене до нього, побачимо, хто буде дужчий!

— Вельможний пане, але він живе у кам'яному замку.

— Е, що там мені його замок! Веди мене до нього, вже я його дістану, хоч би він сховався на самий вершок найвищого дерева.

Попровадив заєць розлюченого ведмедя до криниці та й каже:

— Велика твоя сила! Бач, твій ворог як тільки побачив, що ти наближаєшся, зараз драпнув і сховався до свого замку.

— Де він? Де він? — кричав ведмідь, оглядаючись навкруги і не бачачи нікого.

— Ходи сюди і заглянь ось тут! — мовив заєць і підвів ведмедя до криниці.

Став ведмідь над цямриною, глянув униз — аж там справді ведмідь.

— Бачиш свого ворога, — мовив заєць, — як заглядає із свого укріплення?

— Я не я буду, коли його звідти не дістану! — мовив ведмідь і як не рикне з цілого ведмежого горла у криницю!

А з криниці як не відіб'ється його голос вдвоє сильніше, мов з величезної труби!

— Та так? — скрикнув ведмідь. — Ти мені ще грозиш? Чекай ясе, я тобі покажу!

Та за цим словом ведмідь бабах до криниці та й там потонув.

А заєць скочив щодуху до звірів і розповів їм, яким-то способом він змудрував ведмедя і вибавив їх усіх від тяжкого нещастя.

Не треба вам казати, яка радість запанувала в цілому лісі.
[/dropdown_box]

Сказки народов мира помогут понять культуру и традиции разных стран. Народные сказки заключают в себе наблюдения, мудрость и житейский опыт наших предков, их мировоззрение. Сказка учит смелости, честности, доброте. Пусть народная сказка рассказанная малышу, станет хорошей традицией и сблизит вас с малышом.


Понравилась статья? Оставьте комментарий и поделитесь с друзьями ссылкой. Спасибо!


Подпишитесь на рассылку анонсов:




ИНТЕРЕСНЫЕ НОВОСТИ В СЕТИ



Оставить комментарий