Украинские народные сказки.

Знакомимся с мировым фольклором в серии "Сказки народов мира". В этом выпуске украинская народная сказка Как собака нашла себе хозяина.

Как собака нашла себе хозяина

Долго жили собаки сами по себе, как и до сих пор обитают волки, пока не родилась такая собака, которой не понравилась свободная собачья жизнь. Надоело ей бродить самой, ища для себя пищи и постоянно бояться тех кто сильнее.

Долго она думала, как ей свою жизнь изменить, и решила пойти в услужение к сильнму зверю. Решила вот так и идет себе. Вот встречает она своего ближайшего родственника - сильного, большого, злого волка.

- Куда идешь, собака? - спрашивает волк.

- Да вот ищу себе хозяина, может, ты наймешь?

Согласился волк, и собака пошла за ним.

Шли они, шли, смотрит собака: поднял волк нос, понюхал воздух и быстро свернул с тропинки в кусты, среди которых начал потихоньку пролазить дальше.

- Что с тобой, хозяин? Чего ты испугался?

- Разве не видишь? Вон медведь стоит, а он тебя и меня может съесть!

Увидела собака, медведь сильнее волка, и решила идти проситься внаем к медведю. Бросила волка и ушла. Медведь охотно принял собаку в услужение и говорит:

- Пойдем к стаду, возьму себе корову, оба хорошо накушаемся!

Когда только начали они к стаду подходить, а там страшный гвалт: коровы ревут и убегают кто куда ... Посмотрел медведь из-за дерева - и скорее тоже бежать обратно в лес.

- Ох, не вовремя я сюда пришел! - сказал он к собаке. - Тут уже лев хозяйничает.

- А кто же такой лев?

- Разве не знаешь? Да это самый сильный зверь в мире!

- Раз он сильней всех зверей, то будь здоров! Если уж быть слугой, то только у сильнейшего зверя.

Сказав это, пошла собака наниматься льву. Лев согласился. И начала собака прислуживать льву.

Долго, очень долго собака была слугой у льва, и жилось ей хорошо, потому что не было сильного льва зверя в лесу и никто собаку обижать не осмеливался.

Но однажды идут вдвоем среди голых скал, как вдруг лев остановился... Заревел во весь голос и в сердцах вовсю как рванет лапой землю, так враз яму и вырыл, а сам тихонько-тихонько - пятится.

- Что такое, хозяин? - спросила удивленная собака.

- Сюда идет Человек... Надо бежать быстрее, потому беда будет!

- Ну, будь здоров, лев! Когда мне служить по найму, то у того, кто тебя сильнее!

И пошла собака к человеку. С того времени служит собака у людей.

Очень давно это было, а собака все еще служит человеку, и более сильного хозяина она так же не нашла.

Перевод специально для сайта pesochnizza.ru

[dropdown_box start="hide" expand_text="Як собака знайшов собі господаря" show_more="Читайте українською мовою" show_less="Скрыть"]

Як собака знайшов собі господаря.  Українська народна казка.

Довго жили собаки самі собі так, як і досі ще живуть вовки, аж поки не народився такий собака, якому не сподобалося вільне собаче життя. Набридло йому блукати самому, шукаючи для себе їжі й повсякчас боятися дужчих від себе.

Довго він думав, як йому своє життя змінити, й надумав стати за наймита до найдужчого звіря. Надумав ото так та й іде собі. Коли зустрічає свого найближчого родича — великого, дужого, злого вовка.

— Куди йдеш, собако? —питає вовк.

— Та оце шукаю собі господаря, може, ти наймеш?

Вовк згодився, й собака пішов за ним.

Йшли вони, йшли, аж дивиться собака: підняв вовк носа, понюхав повітря й швиденько звернув з стежки в кущі, серед яких почав потихеньку пролазити далі.

— Що з тобою, господаре? Чого ти злякався?

— Хіба не бачиш ? Он ведмідь стоїть, а він і тебе, й мене з'їсти може!

Побачив собака, що ведмідь дужчий за вовка, та й вирішив іти прохатися у найми до ведмедя. Кинув вовка й пішов. Ведмідь охоче прийняв собаку за наймита та й каже:

— Ходім до череди, візьму я собі корову; обидва добре наїмося!

Коли тільки почали вони до череди підходити, аж там страшенний заколот; корови ревуть і тікають хто куди... Глянув ведмідь з-за дерева — та мерщій і собі тікати далі в ліс.

— Ох, невчасно я сюди прийшов! — каже він до собаки.— Тут уже лев господарює.

— А хто ж то такий лев?

— Хіба не знаєш? Та це ж найдужчий звір у світі!

— Коли він найдужчий за всіх звірів, то бувай здоров! Коли вже бути наймитом, то тільки в найдужчого звіря.

Промовивши це, пішов собака прохатися в найми до лева. Лев прийняв. І почав собака служити левові.

Довго, дуже довго був собака наймитом у лева, й жилося йому добре, бо не було дужчого за лева звіря в лісі й ніхто собаку не насмілювався зобідити.

Та одного разу йдуть удвох серед голих скель, коли це лев зупинився... Заревів на весь голос та з серця щосили як рване лапою землю, так зразу яму й вирив, а сам потихеньку-потихеньку — та назад.

— Що таке, господарю? — запитав здивований собака.

— Людина сюди йде... Треба тікати швидше, бо лихо буде!

— Ну, бувай здоров, леве! Коли вже мені служити в наймах, то в того, хто за тебе дужчий!

І пішов собака до людини. З того часу служить собака в людей.

Давно, дуже давно це було, а собака все служить людині, й дужчого від неї господаря він так-таки й не знайшов.
[/dropdown_box]

Сказки народов мира помогут понять культуру и традиции разных стран. Народные сказки заключают в себе наблюдения, мудрость и житейский опыт наших предков, их мировоззрение. Сказка учит смелости, честности, доброте. Пусть народная сказка рассказанная малышу, станет хорошей традицией и сблизит вас с малышом.